Застереження до сумішей

Зошит — п’ятнадцять сторінок домашніх записів про сушіння трав, які ведуть троє укладачів у Таращі. Читач — той, хто ці сторінки відкрив. Проба — один наш домашній дослід: кошик, поділений навпіл, зважений і висушений двома способами. Опис смаку — слова про запах, колір, густину й гіркоту, які ми ставимо в запис після проби.

Отже, зошит складається з проб і описів смаку, а читач отримує рівно їх. Усе далі — про природу цих двох речей і про те, чого в них немає.

Зошит — це приватні записи трьох людей про власну комору. Жодна установа за ним не стоїть, жоден виробник його не замовляв, а торгівлі травами ніхто з трьох укладачів не веде. Проба ставиться вдома, на кухонному столі, за гроші самих укладачів.

Читач має сприймати проби саме так: як домашній досвід, записаний уважно, але без приладів, лабораторії й будь-якої перевірки збоку. Опис смаку в нас складають троє людей, і до запису йде лише те, у чому збіглися принаймні двоє з трьох.

Нічого з описаного зошит не продає. Готових сумішей у нас немає, замовлень ми не приймаємо, банок не відправляємо. Усе, чим зошит обмінюється з читачем, — це запис і лист у відповідь.

Опис смаку в зошиті говорить про саму суміш: якого вона кольору в склі, чим пахне над відкритою банкою, густа чи прозора в чашці, де в ній з’являється гіркота. На цьому опис закінчується.

Про дію трав на людину зошит не пише нічого. Ми не стверджуємо, що якась суміш для когось придатна, і не стверджуємо протилежного; таких речень тут немає ні в прямій формі, ні натяком. Листи з питаннями про самопочуття лишаються без розгляду, і це рішення остаточне.

Латинська назва стоїть поруч із народною з однією метою: щоб читач упізнав потрібну траву на базарі, коли місцеві назви розходяться. Жодного іншого значення в цій латині немає.

Так само зошит не каже читачеві, якої трави йому слід уникати. Коли читач хоче дізнатися щось про вплив рослини на себе, йому варто спитати в того, хто такі відповіді справді дає, — у зошиті він їх не знайде.