Чотири словаДомашні числа
Умови сумішевого зошита
Умови
Коротко про те, що читач може робити з нашими записами, звідки беруться наші числа й де закінчується відповідальність укладачів.
Спершу слова
Чотири поняття цієї сторінки
Інших тут не буде, і кожне речення нижче спирається тільки на них.
Зошит — зібрання наших домашніх записів про сушіння трав, яке ведуть троє укладачів у Таращі. Читач — будь-хто, хто відкрив сторінку зошита. Запис — окремий текст, таблиця, знімок або підпис до нього. Число — вага, кількість днів або тижнів, яку ми отримали на власному ситі й поставили в запис.
Умови тримаються на простій думці: зошит дає читачеві запис, а запис складається з наших слів і наших чисел. Усе, що нижче, описує межі цього обміну.
Що дозволено
Як читач може користуватися записом
Для себе — вільно; для публікації — з назвою зошита й посиланням.
Для домашнього вжитку читач робить із записом усе, що завгодно. Перепишіть число в свій кухонний зошит, роздрукуйте таблицю й повісьте на дверях комори, перекажіть зміст сусідці — дозволу на це просити не потрібно, і ми будемо тільки раді.
Коли запис або його частина йде далі — у допис, статтю чи розмову перед людьми, — ми просимо назвати зошит і поставити посилання просто на сторінку з потрібним числом. Цього достатньо. Окремої угоди ми не укладаємо й плати не беремо, бо запис і так відкритий.
Чого робити не варто: подавати наше число як власну перевірку, переписувати запис так, щоб у ньому з’явилися твердження про людину, та складати з наших сторінок окремий посібник із виглядом офіційного. Усе це ми вважаємо перекрученням запису, і єдине, чим можемо відповісти, — попросити виправити.
Кожне число в зошиті виросло з однієї домашньої комори, і більшого воно про себе не обіцяє.
Про точність
Наскільки надійне наше число
Воно правдиве для нашого сита й не має сили припису.
Число в зошиті здобуте в одній коморі, при одному протягу й на одних вагах. Ми повторюємо кожну пробу наступного року й лишаємо в записі пізніший результат, та навіть після цього число лишається нашим домашнім, а не загальним.
У вашій коморі воно майже напевно зрушить. Тепліше повітря скорочує строк сушіння на дві-три доби, сирий тиждень видовжує його на стільки ж, а інша крупність січки міняє все разом. Тому читач має сприймати число як орієнтир, із якого добре починати власну пару проб, а не як припис, що мусить збігтися.
Коли в читача вийшло помітно інакше, нам варто про це написати. Такі листи ми складаємо в окрему теку й беремо до роботи влітку: якщо повторна проба підтвердить вашу цифру, у записі з’явиться ширший проміжок, а в примітці — згадка про те, звідки він узявся.
Межі
Чого укладачі на себе не беруть
Зошит відповідає за свої слова, а не за чужу комору.
Укладачі відповідають за те, що число в записі справді отримане так, як описано. Ми не відповідаємо за наслідки, до яких привело застосування нашого числа в іншій коморі, бо ваше сито, вашу траву й вашу погоду ми бачити не можемо.
Зошит не є виданням із твердженнями про людину. Коли читач шукає такі твердження, йому варто звернутися до джерела, яке їх дає, бо тут їх не буде за жодних обставин; про цю межу написано й на сторінці із застереженнями.
Запис ми правимо тоді, коли бачимо власну помилку, і ставимо нову дату звірки у верхньому рядку сторінки. Старе число при цьому зникає — історії правок зошит не веде, бо в домашньому зошиті її ніхто не веде теж.