Чотири словаОдин рядок у пам’яті
Одна cookie-смужка
Службовий рядок
Усе, що зошит лишає в пам’яті браузера, — один рядок із вашим вибором у смужці згоди. Нижче — що в ньому написано, як його стерти й що сторінка підтягує іззовні.
Спершу слова
Чотири слова про цей рядок
Інших понять на сторінці не буде, навіть технічних.
Зошит — наші сторінки про сушіння й зведення трав’яних сумішей. Читач — той, хто їх відкрив. Смужка згоди — темна полоса внизу сторінки, що з’являється під час першого відкриття. Службовий рядок — єдиний запис, який смужка згоди лишає в пам’яті браузера після того, як читач натиснув одну з двох кнопок.
Отже, зошит і службовий рядок пов’язані лише через смужку згоди. Поки читач нічого не натиснув, рядка не існує, а смужка показується на кожній сторінці.
Усередині рядка
Що записано у службовому рядку
Назва рядка, одне коротке слово — і це весь його зміст.
Службовий рядок має назву kmt-choice-2026 і зміст з одного слова: «так» або «ні», залежно від кнопки, яку обрав читач. Жодного числа, жодної дати, жодного впізнавального знаку в ньому немає.
Потрібен він рівно для того, щоб смужка згоди не вискакувала знову на кожній сторінці. Якби рядка не було, читач бачив би ту саму полосу й на другій, і на десятій сторінці зошита.
Службовий рядок зберігається засобами самого браузера. Укладачі його не читають: до нас доходять тільки звернення, надіслані бланком, і про них написано на сторінці про дані читача. Рекламних записів зошит не ставить, бо реклами тут немає взагалі.
Один рядок із одним словом — ось і вся пам’ять, якої цей зошит про читача потребує.
Як прибрати
Що робить читач, коли рядок зайвий
Зошит працює однаково, хоч із рядком, хоч без нього.
Найпростіший спосіб — прибрати збережені дані нашої сторінки через налаштування браузера: службовий рядок зникне разом із ними, і смужка згоди покажеться наступного разу знову. У налаштуваннях її зазвичай шукають у розділі про збережені дані сторінок.
Другий спосіб — читати зошит у приватному вікні. Тоді службовий рядок живе доти, доки вікно відкрите, і зникає сам. Третій — узагалі заборонити браузерові зберігати дані нашого сайту; смужка згоди в такому разі показуватиметься щоразу, і це єдина незручність.
Відкриті записи від цього не змінюються. Жодна сторінка не ховається, таблиці не зникають, відповіді розкриваються так само. Читач нічого не втрачає, прибравши рядок, — крім того, що смужка знову привітається.
Іззовні
Що сторінка підтягує з чужих домів
Два шрифти, бібліотека оформлення й мапа на сторінці з листами.
Зошит зібраний просто, але три речі він таки бере з чужих служб. Два шрифти приходять із бібліотеки Google Fonts, оформлення спирається на Tailwind з мережі доставки, а сторінка з листами показує мапу від Google. Ці служби мають власні правила щодо записів у браузері, і ми на них не впливаємо.
Коли читач не хоче жодного стороннього запиту, мапу досить не відкривати: адреса двору стоїть у тексті поряд із нею звичайними літерами, а дорога описана словами. Решта сторінок зошита живе й без мапи.
Нічого іншого іззовні не підтягується. Рахівників відвідувань зошит не ставить, рекламних смужок не показує, слідів читача по сторонніх сайтах не збирає. Усе, що лишається після відвідування, — той самий один службовий рядок.