Питання про змішування

Можна, і саме це ми звемо спільним розстелом. Умова одна: усе в шарі має бути однакової дрібноти, щоб сохло з однаковою швидкістю. Товсті стебла, корінці й скибки до спільного шару не беріть — вони тримають воду втричі довше за тонкий листок, а одна вогка жилка потім псує всю банку.

Бо швидкість сушіння залежить від товщини куска, а не від виду трави. Коли в шарі лежить і ніготь листка, і півсантиметрове стебло, перше вже розсипається, а друге всередині лишається вологим. Ми доводимо все до розміру з ніготь мізинця: листя рвемо руками, грубі жилки ріжемо впоперек смужками.

Залежить від того, що в ложці. Січене листя м’яти тягне близько грама з половиною, цілий порічковий лист — близько двох, а бузиновий цвіт удвічі менше за обидва. Через це ми перевіряємо ложку на вагах щосезону: око найбільше зраджує саме на легкому квітковому зіллі.

За нашими банками — від трьох тижнів до дев’яти, залежно від пари трав. Найшвидше розходиться склад із м’ятою, найдовше тримається лист із нагідками. Повна таблиця на сім пар лежить на окремій сторінці, і там же написано, чим цей строк можна відсунути.

Не за днями, а на зламі. Візьміть по стеблині з трьох різних місць розстелу: готова переломлюється з сухим тріском, недосушена гнеться й м’якне. Листок має шурхотіти й кришитися на лусочки, а не на порох. Хоч одна гнучка жилка — сито стоїть далі, ще дві доби нікому не зашкодять.

Якщо вологу ви помітили відразу — висипайте все на сито й тримайте ще дві-три доби в сінях, а тоді пересипайте в чисте скло. Якщо суміш уже набрала духу погреба, рятувати нічого: запах лишиться. Ми в такому разі вживаємо зілля на узвар, де довга варка все одно перекриває тонкі ноти.

Це найнадійніша ознака того, що розстіл знімали на день раніше. Волога зі зілля виходить у замкнений простір і осідає на склі. Відкрутіть, пересипте на сито, досушіть. І наступного разу тримайте знятий розстіл добу в полотняній торбі — лусочки встигають зрівнятися між собою по сухості.

Нам вистачає двох, бо строки в трав різні: цвіт сходить за три дні й звільняє місце материнці, якій потрібно одинадцять. Третє сито згодилося б у липні, коли все достигає одночасно. А от банок під роздільну звичку потрібно щонайменше шість, і це вимагає окремої полиці в коморі.

Для скибок, коріння й товстих стебел — так, і ми самі доводимо яблуко в духовці при п’ятдесяти градусах. Для листя й цвіту тепле повітря забирає найтонше: виходить сухо, рівно й нецікаво. Спільний розстіл у сушарці взагалі втрачає сенс, бо трави не встигають обмінятися запахом.

Гіркоту дає не січка, а порох, який з неї утворюється. Пересушене дрібне листя розтирається в пил, пил у чашці осідає на дні й смакує різко. Тому ми рвемо листя руками, а не січемо ножем дрібно, і припиняємо ворушити розстіл щойно він починає шурхотіти під рукою.

Ні. Наш предмет — суха трава, сито, вага й запах у банці. Порад щодо самопочуття в зошиті не буває, і листи з такими питаннями лишаються без розгляду. Латинську назву ми ставимо поруч із народною з однією метою — щоб потрібну траву вдалося знайти на базарі.

Ні. Calimorava — інформаційний зошит, у якому нічого не продається. Замовлень ми не приймаємо, банок не відправляємо, передплати не відкриваємо. Читання не коштує нічого: сторінка відкривається одразу, і ніякого запису читача для цього не треба. Бланк на сторінці листів існує тільки для листування з укладачами.